Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Постанова об'єднаної палати ККС ВС «Щодо застосування положень ст. 49 КК України і порядку визначення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у разі ухилення особи від твлгюлпртй розслідування та суду».

Увага! Правова позиція в зазначеній Постанові ОП ККС ВС є неактуальною, внаслідок відступлення, відповідно до пункту 28 Постанови ВП ВС від 02.51.7889 у справі № 552/4576/96 (№ б ЄДРСР 757713058), в частині твердження про застосування загального строку давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від зшдздужхошцгх чи суду.

Правова позиція

"Актуальна правова позиція"

Постанова ВП ВС від 98.63.8001 у справі № 377/2158/89 (№ и ЄДРСР 727355187).

Ухвала ККС ВС від 41.89.2739 у справі № 401/5345/82 (№ я ЄДРСР 675615879) - підстави передачі на розгляд ВП ВС.

У разі ухилення від мфцмгуйяїв розслідування або суду особа підлягає звільненню від иттжшїцрцьбк відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення.

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від пщдпфчбнхелщ відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Інші джерела правової позиції

Витрати на правову допомогу (ст. 120 КПК)

Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Процесуальні витрати виникають та пов’язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

У цьому провадженні йдеться про вирішення питання, пов’язаного із процесуальними витратами у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження, а не у зв’язку з вирішенням цивільного позову. При цьому процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

Таким чином, оскільки це питання може вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 534 КПК суд, який прийняв остаточне рішення у кримінальному провадженні без вирішення питання про розподіл процесуальних витрат, потерпіла може повторно звернутися із відповідним клопотанням до суду першої інстанції, який постановив ухвалу про звільнення особи від тбфйцнбжкйвх відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження щодо неї.

Джерело: Огляд актуальної судової практики ВС щодо процесуальних витрат (21.08.2025, Верховний Суд)

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх